24 січня у райцентрі Драбів на Черкащині поховали 16-річну Таїсію Пархоменко. Напередодні в райлікарні їй укололи антибіотик цефтриаксон. З 18 січня лікувала там загострення хронічного бронхіту і бронхіальної астми.

У школі-гімназії, де вчилася Таїсія, у день похорону порожньо. На третьому поверсі біля вікна на столі стоїть її фото — усміхнена дівчина з довгим світлим волоссям. Поряд — м'який ведмедик, лампадки і дві білі троянди.
Показать полностью..

— Тая — це було наше сонечко. Вона ніколи не сердилася. У мене в класі хлопці сиділи й плакали. А її подружка Юля, як стала в коридорі навколішки перед фотографією, півтори години проплакала. У Таї астма з дитинства. В лікарні їй мали колоти антибіотики і не зробили проби. Дитина моментально посиніла й зупинилося серце. Туди кинулися всі, але нічого не могли зробити. Мені до півночі дзвонили батьки й діти з усіх класів, чи це правда, — витирає сльози класний керівник 11-Д 64-річна Тетяна Безпалько. — Тая лежить, як жива, всміхається. У весільній сукні й фаті, вся в живих трояндах.

У дворі Пархоменків на вул. Шкільній, 6 від воріт до будинку близько 30 вінків. У вітальні люди, посередині — біла домовина. У коридор виходить заплакана тітка дівчини, колишній народний депутат Тамара Прошкуратова, 53 роки.

— Не можна дитині з астмою робити укол без проб. У Києві анальгін не колють, доки не зроблять проби, — плаче Тамара Сергіївна. — Мені подзвонила Аліна, старша племінниця. Каже: "Померла Тая". А я ще й перепитала: "Яка?" В мене в голові не могло вкластися, що цей янгол помре. Через чиюсь недбалість. Про це знають у Генеральній прокуратурі, в Міністерстві охорони здоров'я і в Адміністрації президента. Ми дитину не піднімемо, але я цю справу так не залишу, щоб була другим наука. Я за нею їздила в морг. Страшнішого горя не буває. У труну поклали ведмедика, з яким вона спала. Тая до мене приїжджала на всі канікули. Спасибі їй, що вона в нас була. Як же з цим жить, дочечка, куколка наша.

У кімнаті Таїсії біля комп'ютера і на шафах стоять м'які іграшки. На ліжку — великий коричневий собака. На стіні висить "Дошка мрій" з вирізками з журналів.

Біля двору зібралися до сотні осіб. Одинадцятикласники стоять окремо. Вчителі втирають сльози. Із хати виводять попід руки заплакану Юлію Фурсу, 17 років, найкращу подругу Таїсії.

— Ми з нею балакали кожний день по телефону, вона кожний день мені співала щось, — розповідає Юлія. — Така позитивна була, — ховає обличчя й плаче. — Вчора зустріла Таю біля аптеки. Вона сказала, що їй краще. Я пішла до мамки, вона медсестрою працює, а Тая в своє відділення піднялася. А тоді врачі забігали, сказали, що дівчині погано. Через півтори години повідомили, що її немає. Ми дуже ждали випускного. Обговорювали, хто в чому буде. Тая хотіла собі коротеньке плаття із бантом — біле або чорне. Купила босоножки на каблуку.

Поруч із Юлією стоїть її мати.

— Коли це все сталося, люди почали бігати, а я стою молюся під дверима, — говорить Галина Фурса. Працює медсестрою у райлікарні. — А тоді медсестра вийшла і каже: "Один шанс із сотні". Думаю, як про це доньці сказати, вони ж так дружили. І Новий год з нами Тая зустрічала. Юля спала з її фотографією вчора.

До гурту підходить однокласник 17-річний Антон Жук:

— Тая подобалася усім хлопцям. Черга була, щоб на танець запросити.

До хати заходить священик і починає службу. За деякий час процесія йде до Дунівського кладовища. Від будинку з півкілометра рухаються пішки. Труну несуть чоловіки, вінки — однокласники.

Потім люди пересідають у два автобуси. До цвинтаря близько 2 км. Одні їдуть своїм транспортом, другі йдуть. Поховали Таїсію біля діда з бабою.

— Були всі старшокласники. Тамара Сергіївна сильно кричала, а маму, видно, накололи заспокійливим, — розповідає 48-річна Ірина Цибуля, завуч школи.

— Прикрий випадок, — каже головний лікар Драбівської райлікарні 54-річний Сергій Козлов. — Дитина лікувала загострення хронічного бронхіту і бронхіальної астми. Хворіє давно, лікувалася в одного лікаря. Від чого стався анафілактичний шок, не знаємо.

3